Розділ 1. Визначення поняття «спадщина як цінність», її складові елементи

Саме визначення поняття спадщини (heritage, культурна спадщина – cultural heritage) не єдине, проте, починаючи з 1970-х років, це поняття набуває все більшої ваги як у політичній, так і в науковій сфері. У глобальному розумінні ми користуємося категорією світової спадщини. Згідно з одним із найбільш актуальних визначень нашого часу, до спадщини включають ідеї, традиції, звичаї, різноманітні історії та ритуали (Husz, 2007, in.: Gődér, 2011).

Спадщина описує культуру, яку зберігає певне суспільство, дбає про неї і передає наступним генераціям. Без цього неможливе формування ідентичності та почуття приналежності до чогось» (Husz, 2007 in.: Gődér, 2011).

Поняття спадщини можна класифікувати за різними ознаками. За видами привабливості розрізняють багато типів спадщини, серед яких:

• Природна спадщина
• Жива культурна спадщина
• Архітектурна спадщина
• Промислова спадщина
• Особиста спадщина
• Релігійна спадщина
• Військова спадщина
• Літературна або мистецька спадщина (Husz,2007 in.: Gődér, 2011)

Відео:

Архітектурна спадщина на Закарпатті

Природні скарби Закарпаття

Мукачівський замок

Верецький перевал на Закарпатті

1.1.Інтерпретація спадщинияк презентація цінностей (набутків) спадщини

Угорський відповідник поняття «інтерпретація спадщини» ще остаточно не сформувався. Концептуальне пояснення цього поняття означає «передачу надбань (цінностей) спадщини як передачу вражень». У сфері фахової діяльності, пов’язаної з інтерпретацією спадщини, справжнім піонером можна вважати засновану в 2012 році громадську організацію СМКС (Спілку менеджерів культурної спадщини), яка першою в Угорщині дала визначення цій темі та вказали на її важливість. СМКС дає таке визначення поняття: «Інтерпретація спадщини – це ринково орієнтований менеджмент комунікації природних та культурних цінностей. Увага фокусується не на конкретному місці чи предметі, а на потребах гостей (туристів). Така інтерпретація спрямована на надання враження, що в розважальній формі залучає людей і при цьому висвітлює нові взаємозв’язки у визначеній темі».

Ринковий підхід та розробка і введення засобів ринкового менеджменту в наукову та культурну сферу – це абсолютно нове завдання для керівників культурних закладів. Чому в цьому існує потреба? Тому що ставлення людей до споживання культури, їх очікування та характеристики поведінки кардинально змінилися. Серед факторів, що «генерують» зміни, можемо назвати:

• Явище мультиопційності
• Явище мобільності
• Абсолютне зростання значення часового фактору

Мультиопційність означає, що сьогодні споживач – і йдеться про задоволення потреб будь-якого рівня – може обирати з можливості майже безлічі видів продукції чи послуг, а тому й формує таку потребу, щоб він міг обирати з якомога більшої кількості альтернатив. Для споживачів мультиопційність дала безпосередню можливість спробувати/випробувати альтернативу все новіших і новіших продуктів/послуг, а це призводить до «пом’якшення», розпаду норм, що формують звички споживачів. З точки зору споживачів, «усе може статися, нема нічого певного». Надавачі туристичних послуг не можуть базувати свої послуги тільки і виключно на попередніх і таким чином передбачуваних трендах, що впливають у свою чергу на формування норм споживачів або надійних сегментів ринку. Масові маркетингові рішення таким чином стають менш функціональними, їх заміняють специфічні рішення для цільових груп, а це звичайно створює нові виклики для надавачів послуг.

Явище мобільності виявляється насамперед у зменшенні ролі відстаней, можливості швидкої фізичної зміни місця перебування та гнучкості в щоденному житті.

Зростання ролі часового фактору. З постійним плином часу, його тиском ми все більше можемо відчувати, що не все зробили, пропускаємо щось таке, що важливе і необхідне для нашого повного розкриття.

Якщо інтерпретацію розглядати як художньо-критичне чи наукове тлумачення, тоді при розробці успішних методів «інтерпретації спадщини» треба брати до уваги вище названі фактори. Наприклад, турист, що завітав до музею, хотів би вже не просто прогулятися серед холодних музейних стін, не просто бути пасивним глядачем перед розміщеними за вітринами експонатами, а бажає стати активним учасником тих вражень, які пропонує виставка.

Так ми наблизились до двох кардинальних сфер інтерпретації спадщини. Перша – це правдоподібна та переконлива «комунікація», а друга – це «враження», яке можна пережити під час споглядання окремих елементів культурної спадщини.

Відео:

Тисагатський краєзнавчий музей

Ужоцька дерев’яна церква

1.2. Роль комунікації

Переконлива і правдоподібна комунікація і у випадку інтерпретації спадщини невіддільні від культури. Культура – це сукупність таких звичаїв, традицій, норм, цінностей, вірувань, які як певна програма скеровують поведінку всього суспільства чи його окремих груп. Комунікація є засобом, з допомогою якого зміст культури передається від одного покоління до наступного, в рамках чого її засвоює окрема особистість. У нашому випадку комунікація означає сукупність елементів, які, виходячи зі своєї інформаційної і мотиваційної функції, здатні ознайомити чи презентувати певний елемент спадщини або культурної послуги. Крім цього, вона має бути здатною впливати на ставлення та поведінку туристів стосовно певних типів спадщини. Отже, базовим завданням маркетингової комунікації є презентувати послуги чи враження таким креативним способом, щоб спонукати туриста випробувати послугу чи посприяти у прийнятті ним рішення.

У ході планування активізації комунікації спочатку необхідно зібрати, визначити та узагальнити ті індивідуальні характеристики певного елементу спадщини, які «можуть посприяти», «схилити» майбутніх відвідувачів, щоб вони довірилися вашим послугам і обрали їх. Зібрані позитивні характеристики – як головні елементи, що творять враження у послугах, – необхідно узагальнити у комбінації «знак – символ – колір – назва (ім’я)», який легко запам’ятовується і розрізняється. Цьому служить бренд, який потім з допомогою якогось креативного, переконливого маркетингового комунікаційного послання необхідно розмістити в «середовищі» потенційних туристів, щоб досягти перших замовлень послуги. Згідно з визначенням Американської маркетингової асоціації, марка (бренд) – це така назва, знак, символ, дизайн або їх комбінація, завданням яких є позначити продукт/послуги продавця і відрізнити їх від продукту/послуги конкурента. «Інтерпретацію спадщини» теж не можна уявити без бренду, адже він об’єднує, втілює та символізує духовність, культуру та цінності надавача послуг; а також представляє надавача послуг в очах та головах усіх, хто перебуває з ним в бізнес відносинах.

Серед використовуваних компаніями комунікаційних каналів у наш час за значимістю на перше місце вийшов Інтернет, а також он-лайн комунікація. Розвиток інформаційних технологій відобразився і на туристичній галузі та її учасниках. Е-туризм (електронний туризм) включає різноманітні інформаційні та комунікаційні технології, які забезпечують можливості співпраці між послугодавцями та споживачами під час організації подорожі.

Основу он-лайн оголошень становлять сайти компаній, більша частина розміщеної там для цільових груп інформації сприяє безпосередньо чи опосередковано продажу продукту та послуг компаній. Крім цього, зміст та елементи дизайну сайту (використання кольорів, графіка, рухомі картинки, звук) ефективно формують уявлення про компанію і допомагають у її зовнішній комунікаційній діяльності. Для збільшення відвідуваності сайту можна використовувати широку палітру маркетингових засобів. Електронними засобами реклами та зростання відвідуваності сайту є, зокрема, Інтернет-оголошення (банери), e-mail рекламні кампанії, угоди, що забезпечують взаємні переходи через сайти (affiliate marketing – афілійований маркетинг), і збільшення частки знайдених результатів у пошукових програмах. Крім Інтернет-маркетингу, компанії все частіше популяризують свої сайти через рекламні кампанії в традиційних ЗМІ (журнали, газети, телебачення) та у власних виданнях (Török, 2002, in. www.itthon.hu).

До актуальних на сьогодні трендів комунікаційної діяльності, використовуваних в інтерпретації спадщини, належать віртуальні тури та застосування 3D-техніки. Віртуальний тур – це 3D панорама, що об’єднує більшу кількість сферичних панорам. Завдяки цьому відвідувач може пройтися між багатьма панорамними картинами, ніби дійсно побувавши на місці.

Відео:

3D тур у львівському готелі «Жорж»(«George»)

http://www.georgehotel.com.ua/3d.htm

Приклад:

Внаслідок розвитку техніки та технологій більшість молодого покоління проживає свої будні у віртуальному світі. А послуго давці все більше прагнуть до того, щоб задовольнити їх «мрію».

Якщо поблукати у всесвітній мережі, то легко помітити, що поряд з давніми і все ще популярними фотогалереями з’явилася нова категорія: так звана віртуальна прогулянка. Завдяки цій технології з’явилася можливість презентувати конкретне місце без того, щоб гостю треба було побувати там особисто – достатньо побувати присутнім віртуально. Звичайно, це не може замінити реальне враження. Однак віртуальна прогулянка є хорошим рекламним ходом для того, щоб пробудити у переглядача бажання відвідати певне місце. Віртуальний тур – це не що інше, як багато пов’язаних між собою панорамних картин, які вперше були застосовані в 1994 році.  

Таким способом ми можемо побувати у будь-якій точці планети. Навіть якщо взяти наше ближче середовище, то і тут у віртуальному світі можна відвідати все більше місць. Якщо Вам захочеться погуляти угорськими поселеннями в сусідніх державах – хай то буде Коложвар, Марошвашаргей, Рожньо чи Еперйеш – для цього навіть не доведеться вийти з кімнати.

Віртуальна прогулянка Закарпаттям

Багато років довелося чекати на те, щоб серед місць, якими можна здійснити віртуальну прогулянку, була і столиця Закарпатської області – місто Ужгород. Веб-сайт 360.uz.info пропонує познайомитися з історичним містом у турі під назвою «Віртуальний Ужгород». У ньому можна подивитися середньовічний замок, унікальні церкви, культурні пам’ятки та музеї. Крім цього, можна відвідати парк із сакурами, вибрати щось з торговельних центрів, ресторанів, затишних кав’ярень і комфортних готелів таким чином, щоб подивитися будівлі зблизька як ззовні, так і з середини. Є можливість наперед вибрати місце, яке Вам подобається.

На цьому самому сайті можна познайомитися і з центром Мукачева, здійснити довгу прогулянку Мукачівським замком та Корзо. І все це звісно комфортно, сидячи за монітором комп’ютера.  

Запорукою успіху та підтримання високого рівня є необхідність крокувати в ногу з часом. Багато туристичних агентств Ужгорода, готелів та інших підприємств обрали цей, у нас поки що незвичний, спосіб реклами. Відтепер світ отримає детальнішу картину про наше місто, кожен може відчути себе безпосередньо на місці і краще познайомитися з красотами краю.

Звісно, що віртуальна прогулянка не замінить затишної атмосфери місцевих кав’ярень, пахощів квітів у парках. Але послуга і не переслідує такої мети: вона просто допомагає відчути настрій місця, яке хочеться відвідати, виділивши його найкрасивіші особливості, зробити його більш привабливим як об’єкт подорожі. Палітра можливостей, які пропонує Інтернет, досить широка, а майбутнє ймовірно приховує в собі ще більше. (джерело: www.karpatalja.ma/karpatalja/kozelet/virtualis-seta-mar-ungvaron-es-munkacson-is/)

1.3. «Враження»  як основа інтерпретації спадщини

«Враження» як головний створювач цінності туристичного продукту, згідно з Великим тлумачним словником угорської мови, це «емоційний досвід, який особистість переживає як визначальні у своєму формуванні моменти чи зберігає його у своїй пам’яті».

Енциклопедія Ларусса пояснює враження, по-перше, як «події, які залишили в пам’яті індивіда значні, тривалі приємні або неприємні спогади», а по-друге «це таке душевне явище, в якому виражається не зміст реальності, а її значення для нас, надаючи цим реальності емоційного забарвлення».

По мальовничому наочне визначення дає німецький соціолог Герхард Шульце (цитата за: Éber, 2007), за яким «у заможних суспільствах все більшу роль відіграє «інтровертно спрямоване розуміння життя», в якому визначальною метою дії є отримання враження. Отже, дія безпосередньо спрямована на те, щоб суб’єкт пережив, відчув щось, про що пізніше буде мати гарні спогади в своїх рефлексіях. Враження походить від переживання життя, точніше його однієї ситуації. Опрацювання вражень відбувається в суспільному контексті: люди, актуалізуючи спогади, конструюють враження в мовній формі, і разом з проартикульованими історіями тлумачать, оцінюють їх переживання».

Що може послужити враженням для вітчизняного туриста?

Туристичне враження – це суб’єктивний досвід, отриманий під час подорожі. Суть туризму – отримання враження (переживання), туристичними послугами будуть користуватися тільки тоді, якщо вони сприятимуть отриманню враження.

Враження на найбільш загальному рівні можна визначити як «постійний процес дії і переживання, що мають значення для особистості» (Boswijk et al, 2005 in.: Zátori, 2013). Переживання дуже особисті, відчуваються суб’єктивно, невловимі, вічно минають і постійно відбуваються, і як випадкові явища відкладаються в свідомості людей (O’Dell, 2005 in.: Zátori, 2013). Туристичне враження – це кульмінація відчутого туристом переживання, коли він відвідує певну туристичну територію і проводить там певну кількість часу (Graefe és Vaske, 1987 (in.: Zátori, 2013).

На думку Ларсена (2007 in.: Zátori, 2013), туристичне враження – це особиста подія, пов’язана з минулою подорожжю, яка досить сильна для того, щоб відкластися в довготривалій пам’яті. 

Кул і Скотт (Cole і Scott 2004, in.: Zátori, 2013) пропонують ділити туристичне враження на чотири відрізки: вимір якості продукту, вимір якості враження, загальне почуття задоволення і намір повторно повернутися (скористатися туристичною послугою).

Кван і Ванг (Quan і Wang 2004 in.: Zátori, 2013) розглядають туристичне враження як єдине органічне ціле, в якому центральні, кульмінаційні враження (наприклад, видатні пам’ятки) доповнюються додатковими враженнями (місце проживання, транспорт, покупки тощо).

Міхалко і Ратц (Michalkó і Rátz 2005) підтверджують, що туристичне враження може бути надзвичайно різноманітним і серед найбільш поширених його типів називають такі:

• збудження, пригода
• реальна або сприйнята небезпека
• нові знайомства, набуті вміння
• естетичне почуття
• єднання з іншими
• новизна
• екзотика.

Приклад:

Білий дім (Білий палац), Мукачево

Справжньою архітектурною окрасою центру Мукачева є палац Ракоці, який до сьогодні відомий під назвою Білий дім (Білий палац). Будівля була зведена 1667 року як міська резиденція родини Ракоці. Будівництво пов’язують з іменем Дєрдя Ракоці. У XVIII столітті палац зазнав реконструкції, але Тіводор Легоцькі у своїй монографії «Березький комітат», яка з’явилася 1881 року, дав детальний опис будівлі. Оригінальний палац Ракоці – це одноповерхова будівля, її розміри 26 x 19 метрів, з відкритим коридором-терасою протяжністю понад 3 метри. Зовнішні стіни побілені в білий колір, по краях прикрашені червоними квадратами. Вікна оздоблені кам’яними рамами та тимпанами. У будівлю з хрестовим склепінням можна увійти через притвор. Внизу під сильним зводом були розташовані погреби, кухні, кімнати для прислуги. Чотирикутна будівля покрита подвійним дахом. Палац стояв посередині просторого двору, де розташовувалися і господарські будівлі та великий сад. Колишній палац займав центральне крило сучасної будівлі. У червні 1703 року князь Ференц Ракоці ІІ на прохання куруців повернувся в Мукачево і розташувався в родинному палаці, але ненавчені та погано озброєні повстанці не змогли відбити напад регулярних австрійських військ, тому князеві довелося залишити палац.

Після поразки визвольних змагань у 1726 році Білий дім став власністю Шенборнів. У XVIII палац реконструювали і значно розширили. Будівельними роботами керував дебреценський архітектор Янош Генуйський. Саме в цей період будівля отримала сьогоднішні форми. Сучасний палац має U-подібну форму і два поверхи. На фасаді розташовано два оригінальних та п’ять реконструйованих вікон у стилі ренесансу. До головного входу ведуть відкриті сходи. У ХІХ столітті звели ворота зі стовпами та тимпанами, вирізьбленими з каменю. По центру воріт розташована прикраса-ваза. Вікна головного фасаду, стелі приміщень палацу прикрашені штукком. Внутрішні приміщення центрального крила мають склепінчасті стелі.  

Зліва від воріт між двома вікнами розташована меморіальна дошка на честь князя Ференца Ракоці ІІ. Поставлена у 1911 році меморіальна дошка залишилася неушкодженою і в радянські часи. Палац відвідувало багато відомих гостей: у 1770 році імператор Йосип ІІ, у 1852 – Франц Йосип І, у 1882 році – Мігаль Мункачі.

У наш час у будівлі розташована школа мистецтв імені Мігаля Мункачі. При вході в будівлю стоїть гіпсова копія статуї Мункачі, виготовленої у 1912 році Лайошом Гьонцом. Також у будівлі є кімната з експонатами, що бережуть пам'ять про відомого уродженця Мукачева.

Білий дім (Білий палац) Мукачево

Пляж «Бумеранг», с. Дийда

У мальовничому місці в селі Дийда знаходиться озеро «Бумеранг». Розбудована навколо нього територія придатна як для риболовлі, так і для купання.

Кілька десятиліть тому, ще в радянську епоху, в селі відкрили піщаний кар’єр. Місцеві жителі після того, як помітили, що стіни їхніх будинків почали все більше тріскатися, ініціювали закриття кар’єру. Десять років тому цього вдалося досягти. З того часу на місці кар’єру утворилося озеро – площею понад шістдесят гектарів – яке стало улюбленим місцем відпочинку для багатьох людей. Влітку у вихідні на пляжі збирається до кількох сотень людей.

ТзОВ «Бумеранг» провело облаштування території та місць для купання. Їхня мета: створення затишної, сучасної зони відпочинку, де буде можливість прокататися на човні чи зайнятися іншими водними видами спорту.

Пляж «Бумеранг» чекає усіх любителів відпочинку на воді з восьмої ранку до восьмої вечора (за середньоєвропейським часом), пляжна зона забезпечена роздягальнями та туалетами. Для дітей віком до 12 років вхід безкоштовний.

На озері облаштовано дитячу зону, загороджену буйками. Ще більша територія також обгороджена буйками, за які дорослим не рекомендується запливати, щоб не випасти з поля зору трьох підготовлених рятувальників, що спостерігають за відпочивальниками зі спеціальної вежі.

На березі озера розташовано три кав’ярні та один ресторан. Пляж має власний човен, кілька катамаранів, кілька двомісних та один п’ятимісний банан (надувний гумовий човен), користуватися якими можна за додаткову плату.

Пляж «Бумеранг», с. Дийда